7 вересня армія Російської Федерації здійснила близько 30 атак на чотири райони Дніпропетровщини за допомогою безпілотників та артилерії. Артилерійським ударам піддалися Нікопольщина, Криворіжжя, Павлоградщина та Синельниківщина. Унаслідок цих атак виникли пошкодження інфраструктури та пожежі.
Про дані атаки повідомив у своєму Telegram-каналі начальник обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.
На Нікопольщині обстрілам піддалися Нікополь, Марганецька, Покровська, Червоногригорівська та Мирівська громади. Внаслідок атак були пошкоджені інфраструктура, автошкола та приватні оселі.
У Криворіжжі обстріли вели по Зеленодольській громаді, де знищена заправка.
Павлоградський район став ціллю для атаки на Юріївську громаду, де також зазнала пошкоджень інфраструктура, і трапилася пожежа.
Крім того, ще одне займання сталося у Миколаївській громаді, що на Синельниківщині.
Це вже не перший випадок з армією РФ, яка атакує мирні міста. Нагадаю, що минулого місяця Кривий Ріг також постраждав від бомбардувань, і там було пошкоджено кілька житлових будинків. Люди знову переживають жахливі моменти. Ситуація дійсно критична, такі обстріли не повинні залишатися безкарними.
Чому ж пошкодження інфраструктури та приватних осель завжди згадуються, а про жертви — ні? Можливо, ситуація ще гірша, але ми просто не знаємо всіх деталей. І так, 30 обстрілів за добу — це страшно, але чи є дані про людей, які постраждали? Важливо не лише цифри, а також людські історії…
Це просто неймовірно, як багато обстрілів за добу. Знати, що твоє місто може раптово стати ціллю, дуже тривожно. У нас у Криворіжжі теж не щодня спокійно: чую про атаки і не можу не думати про тих, хто живе поруч. Важливо, щоб люди дотримувались обережності і не ставали жертвами. В історії України стільки болю, а життя мирних людей продовжує зростати на тлі такого жаху…
Це жахливо, як наша область знову під обстрілами! На пам’яті в мене залишилися спогади про обстріли у серпні, коли постраждав Кривий Ріг. Там теж було багато пошкоджень, а люди просто намагалися жити своє життя. Складно уявити, як це — коли кожного дня чути вибухи поряд. Сподіваюся, ситуація не погіршиться ще більше.
У зв’язку з цими атаками згадую, як нещодавно була в Криворозькому районі. Тоді, під час обстрілів, чув, як гуділи сирени, відчуття страху було неймовірним. Місцеві люди намагалися зберегти спокій, але я бачив, як вони ховалися в укриттях. Сьогодні, читаючи про ці обстріли, знову переживаю ті моменти. Страшно, коли життя перетворюється на постійний ризик.