Військовий 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» Роман служить на фронті з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку він був простим солдатом, а менш ніж за рік став офіцером штабу. Армієць поділився, що протягом служби двічі пережив ситуації, коли вижив лише завдяки диву, і навіть це згадує з гумором.
Роман розповів Суспільному про те, як змінилася його думка щодо росіян та які плани він має на майбутнє.
«Вирішив: хочу боротися за свою свободу»
Чоловік вступив до Сил оборони в квітні 2022 року, рішуче вирішивши стати на захист своєї країни після того, як розібрався з деякими справами.
«Я бачив, що відбувалося в Бучі, її вже звільнили, і я вирішив, що не хочу бути безпорадним та стати жертвою. Я прагну боротися за свою свободу і не можу залишатися осторонь, коли в нашій країні відбуваються такі великі події», — поділився військовий.
Роман відразу приєднався до 128 бригади, оскільки не мав попереднього військового досвіду. Він брав участь у боях на Донеччині, зокрема у Старомайорському, Вільному Полі та Шевченковому.
«Ми навіть не завжди усвідомлювали завдання; просто хотіли утримати ворога. Тоді всі прагнули йти на фронт, чесно кажучи, аби лише стати частиною. Навіть під час обстрілів виникала певна позитивна енергія, що щось трапляється, і я до цього причетний… Всі були готові йти вперед, попри брак знань і досвіду. Я найбільше пам’ятаю той драйв, коли всі були добровольцями та прагнули до бою. Тепер мій прагнення — повернути втрачене, адже ці місця, де ми тоді були, на жаль, зараз захоплені. Мотивує повернути це все», — зазначив армієць.
Наприкінці 2022 року Романа перевели до штабу, де він продемонстрував свій героїзм та здатність ухвалювати правильні рішення.
«Жартували, що росіяни — “мазіли”»
Роман пригадує: двічі він опинявся в ситуаціях, де міг загинути — вижив лише дивом.
«Одного разу я перебував під обстрілом півтори години. Снаряд влучив просто у підвал, де ми ховалися. Він вибухнув нагорі, а не у нас. Це сталося 15 вересня 2022 року. Ворог точно вів артилерійський обстріл по нашому командному пункту. Всі залишилися живими, хоча були прямі влучання в наше укриття. Найцікавіше, що в цей момент ми сиділи і жартували, що росіяни «мазіли». Загалом був досить позитивний настрій, попри обставини», — згадав Роман.
Наступного року він пережив пряме влучання керованої авіабомби в укриття.
«Пощастило, що довкола росли дерева, так вибух стався на дереві, і нам майже нічого не сталося. Тільки контужило, і ми вийшли — все добре», — додав боець.
«Ми вільно думаємо, можемо висловлюватися спокійно»
Роман згадує, що до початку повномасштабного вторгнення спілкувався російською мовою, але тепер його світогляд значно змінився.
«У 2014 році я ще не усвідомлював, хто це такі (росіяни, — ред.). Навіть були думки, що нехай Росія нас забере, оскільки вона багата країна, і ми житимемо добре. Але згодом усе стало зрозуміло. Після подій 2022 року «хороші руські» для мене — лише ті, хто РДКРосійський добровольчий корпус, які воюють разом з нами. Лише їх я сприймаю позитивно», — підкреслив армієць.
На думку Романа, російські солдати поводяться як зазомбовані.
«Ми думаємо вільно і може спокійно висловлюватися. Росіяни ж йдуть як приречені, навіть під час вірної смерті. Я би своїх побратимів ніколи не відправив на такі операції, однак вони це роблять без жодних роздумів. Наприклад, якщо є стежка, поруч з якою десятки тіл, вони далі йдуть. Будь-який наш солдат сказав би: “Командире, що ви робите?”. Ми все ще маємо внутрішню волю. Хоч накази виконуються, але завжди залишається певна внутрішня стійкість», — додав чоловік.
«І за дружиною, і за дітьми сумую»
Додому на Романа чекає дружина та дві доньки. Діти зробили для нього малюнок з відбитками своїх долонь у жовто-блакитному кольорі. Чоловік зазначив, що завжди носить його у своєму рюкзаку.
«Я сумую за дружиною та дітьми. Молодшій сім років, старшій — 13. Спілкуюсь з ними майже щодня через відеозв’язок. Вони зараз за кордоном, коли я у відпустці, навідуваю їх і повертаюся сюди», — підкреслив військовий.
Він також додав, що після закінчення війни планує залишитися в армії та продовжувати будувати кар’єру у військовій справі.
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, реалізованого Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», який є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Читати ще
Під прицілом російських FPV: складнощі роботи «Градів» 148-ї бригади на Олександрівському напрямку
Читайте нас у Telegram:Суспільне Дніпро
Андрій Ткаченко
Кримінальна хроніка, ДТП, робота поліції та судів. Веде добірки резонансних справ від відкриття провадження до вироку.